Рубрика: Все

Іскра спалахнула 26 січня в Порт-Саїді, коли суддя з Каїра засудив до страти 21 футбольного вболівальника. Всі вони брали участь у масовій бійці на місцевому стадіоні, яка сталася на початку лютого 2012 року й завершилася загибеллю 73 людей. Більшість жертв — фанати столичного клубу, які приїхали на матч своєї команди.

Справедливість вироку викликає величезні сумніви. В Порт-Саїді впевнені: покарали звичайних відбувайлів. Після минулорічної бійні футбольні фанати в Каїрі регулярно виходили на мітинги, палили машини й закидали камінням поліцію, вимагаючи «правосуддя», тобто помсти за смерть своїх товаришів. Щоб утихомирити столичних хуліганів, єгипетський уряд вирішив пожертвувати хуліганами провінційними.

Вирок, імовірно, задовольнив фанатів у Каїрі, проте в Порт-Саїді й околицях він викликав зовсім інше ставлення. Місцеві горою стали на захист земляків. «Гора» гикнулася боляче: розгромлено держустанови, поліцейські відділки й офіси «Братів-мусульман», один із лідерів яких — Мохаммед Мурсі — є президентом Єгипту. Кількість жертв у Порт-Саїді, Суеці й Ісмаїлії обчислюють десятками, і, за деякими даними, вона вже перевищує трагічну статистику минулорічного побоїща на стадіоні.

У вівторок міністр оборони Єгипту, генерал-полковник Абдель Фаттах аль-Сісі виступив з офіційною заявою, в якій попередив про можливий розвал країни. В північно-східних провінціях, прилеглих до Суецького каналу, дедалі більшої популярності набувають ідеї про відокремлення від Єгипту.

Зрештою, тутешні хлопці чудово усвідомлюють, що канал їх прогодує, адже через нього пролягає приблизно 10% міжнародних морських маршрутів. Доходи від Суецького каналу (5-6 мільярдів доларів щорічно) є головним джерелом наповнення єгипетського бюджету разом із видобутком нафти та туризмом. У таких умовах зазвучали заклики на зразок: «Такий Каїр нам не потрібен, без усіляких там Мурсі жили б набагато краще!».

Збентежений єгипетський президент удався до звичних методів: у трьох північно-східних провінціях запровадили режим надзвичайного стану та комендантську годину. З 21.00 до 07.00 громадянам дозволили з’являтися на вулицях, тільки якщо вони мають спеціальні перепустки.

Однак це лише ускладнило ситуацію. Місцеві упертюхи на знак протесту спеціально виходять юрбами «погуляти» серед ночі. В підсумку щоночі гинуть люди з обох боків. У Єгипті після Twitter-революції 2011 року (коли було повалено режим Госні Мубарака) населення має на руках до чорта вогнепальної зброї, тож протестувальники стріляють не менше, ніж солдати.

Проте лихоманить не лише поблизу Суецького каналу. На другу річницю повстання проти Мубарака на площу Тахрір у Каїрі прийшли сотні тисяч людей, головною вимогою яких була відставка президента Мурсі. Суть невдоволення демонстрантів у тому, що, позбувшись Мубарака, держава отримала «демократію, але не свободу».

Перемігши на цілком чесних і прозорих виборах, «Брати-мусульмани» стали свого роду «колективним диктатором». Спираючись на підтримку мовчазної більшості, ісламісти проштовхнули через референдум свій варіант конституції, заснований на нормах шаріату. Людей обурило, що замість громадянських прав і свобод їм підсовують якісь сурогати, замішані на «вікових релігійних цінностях» й «усталених мусульманських традиціях».

Мохаммед Мурсі поки що намагається тримати удар, але, з огляду на все, президентське крісло під ним хитається, як фінікова пальма в сильний вітер. Більшість населення його якщо не ненавидить, то принаймні не підтримує, солдати часто-густо демонстративно братаються з протестувальниками, горлаючи, що «в народ не стрілятимуть», а генерали про всяк випадок дотримуються нейтралітету.

Дорослих налякала погроза малечі вистрілити в подругу мильними бульбашками з іграшкового пістолета, а потім «застрелитися» з цієї ж зброї.

Адвокат «терористки» Робін Фіккер розповів, що адміністрація відреагувала на дитячу розмову вкрай жорстко. Дитину майже півгодини допитували без батьків і на підставі отриманих «показів» вирішили, що та становить «терористичну загрозу». До кайданків, щоправда, не дійшло, але дівчинку на десять днів відсторонили від занять і примусово скерували на огляд до психолога.

Окрім того, в її особовій справі з’явиться «чорна мітка» — запис про схильність до погроз на адресу інших дітей. «На дівчинці поставили клеймо», — каже адвокат, адже цей запис вилізе боком під час зарахування до школи. Хоча правозахисник спов­нений рішучості домогтися амністії для своєї маленької клієнтки, перспективи цього здаються примарними. Юрисконсульт шкільного округу Едвард Греко заявив, що адміністрація округу не коментує дисциплінарні заходи, які вжила.

Нагадаємо, останнім часом у США почастішали випадки масових невмотивованих убивств. Так, торік у грудні в штаті Коннектикут 20-річний Адам Ланца в школі Sandy Hook убив 20 дітей і шістьох дорослих, а потім застрелився. Мотивів його вчинку досі не зрозуміло.

А в ніч проти неділі, 20 січ­ня цього року, в штаті Нью-Мексико в одному з будинків міста Альбукерке 15-річний підліток розстріляв п’ятьох людей: подружню пару (51-річного пастора церкви «Голгофа» та капелана окружної в’язниці та його 40-літню дружину), двох їхніх доньок і сина. Убивцю затримали, виявилося, що це був один із синів загиб­лого подружжя (загалом у них 10 дітей). Що стало причиною трагедії в Альбукерке, також наразі не зрозуміло.

«Газпром експорт» звернувся в торговий суд Відня з вимогою скасувати рішення віденського арбіт­ражу щодо супереч­ки з компанією RWE Transgas, яке він виніс у жовтні 2012 року. Тоді суд не підтримав позову про стягнення з чехів авансових платежів за невідібраний газ у період 2008-2011 років у рамках контрактів «бери або плати» (оплату обумовлено не реальними обсягами спожитого газу, а тими, що прописано в контракті).

За неофіційними даними, сума позову перевищувала 500 млн. дол. RWE Transgas заявила, що має право знижувати свої зобов’язання щодо відбору. З цим погодився і віденський арбітраж.

Росіяни недарма запанікували: це рішення може стати судовим прецедентом, тому для «Газпрому» важливо, щоб його було скасовано, вважає заступник директора Цент­ру політичних технологій Олексій Макаркін. За його словами, у російського монополіста поки що небагатий досвід справ у європейських судах, але «Газпром» уперше відкрито звинувачує суд у заангажованості.

Нагадаємо також, що торік в арбітражному суді Стокгольма розглядали справу між «Газ­промом» і компанією Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo SA (PGNiG). Поляки домагалися від російської монополії перегляду цін на газ. Домовитися вдалося: Варшава одержала знижку більш ніж на 10%, але справу де-юре було закрито.

Водночас за судовими справами у Відні уважно стежать у Києві. У департаменті нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міненерговугілля вважають, що програш «Газпрому» може вплинути на перебіг переговорів між Росією й Україною про вартість блакитного палива. Київ домагається знижок, натомість Москва не хоче дарувати ні копійки, посилаючись на підписані раніше газові контракти.

Днями Україна взагалі відмовилася формувати резерв російського газу у власних сховищах для гарантування поставок палива до країн ЄС. У «Газпромі» швиденько заявили, що в такий спосіб наша країна порушує зобов’язання транзитера. Але українці це заперечують і наполягають, що резерви газу повинен формувати й оплачувати сам російський монополіст.

Окрім того, Україна активно шукає альтернативні джерела газового постачання. 18 січня міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький заявив, що, крім польського маршруту, Київ розробляє два додаткові напрямки реверсних постачань газу з Європи, про які стане відомо найближчим часом. Від докладніших коментарів пан Ставицький відмовився. У «Газпромі» також вирішили нічого не коментувати.

Проте високопо­ставлене джерело «КоммерсантЪ-Украина» в департаменті нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міненерговугілля стверджує, що йдеться про постачання газу німецькою компанією RWE зі Словаччини, а також про імпорт палива через турецькі LNG-термінали з транзитом територіями Болгарії та Румунії. «Крім того, ведуть переговори про постачання газу з Угорщини, але там обсяги невеликі, тому цей варіант менш імовірний», — додало джерело.

Словацький і балканський напрямки дозволять довести річний обсяг імпорту газу до 12 млрд. кубометрів, причому очікують, що постачати паливо зі Словаччини почнуть уже до кінця року. Для порівняння: нині Україна імпортує з Росії близько 32,5 млрд. куб. м газу на рік.

З іншого боку, зрозуміло, що росіяни такого не подарують. Якщо їм удасться виграти справу в чехів у Відні, наступний газовий позов подадуть проти України. Адже Київ свого часу також уклав договір із «Газпромом» за принципом «бери або плати».

ДОПОМОЖІТЬ врятувати два життя за одну гривню. Просимо Вашої допомоги, щоб врятувати життя вагітної жінки на 5-му місяці, матері двох маленьких дітей Мар’яни Калабай (1980 р.н.).-32 роки. Кілька місяців тому лікарі поставили їй страшний діагноз – Гострий лейкоз(РАК крові). Щоб побороти цю недугу життєво необхідна пересадка кісткового мозку. Вартість операції 105 тисяч євро. Цю суму рідні повинні зібрати у рекордно короткий термін — 2 місяці. Тоді з’явиться шанс врятувати маму і маля. Зараз вся надія на небайдужих людей, які хоч не володіють даром зцілення, але своєю фінансовою підтримкою допоможуть врятувати життя!Повірте, навіть незначний ваш внесок, для нас має велике значення.
конт. тел . 0677952909 (чоловік) Калабай Михайло.

Реквізити ПриватБанка для фізичних осіб
Номер карти 5211537322820973
_Калабай Михайло Зіновійович_

Реквізити для юридичних осіб
ПриватБанк
МФО 305299
ОКПО 14360570
р/р 29244825509100
ПІП отримувача Калабай Михайло Зіновійович_

Навчившись майстерно підробляти фактично всі відомі торговельні марки, китайці вирішили замахнутися на дещо більше — вирішили заснувати аналог Нобелівської премії.

Тайванський мільярдер Семуель Інь оголосив про створення наукової премії Tang Prize. Її лауреатом зможе стати громадянин будь-якої країни, а грошовий приз перевищить винагороду лауреатів Нобеля. Tang Prize планують роздавати що два роки, пише The Washington Post.

Нову премію вручатимуть у чотирьох номінаціях: біомедицина, сталий розвиток, синологія (вивчення Китаю) та юриспруденція. За словами тайванського бізнесмена, ці напрями обрали тому, що Нобелівська премія не відзначає досягнення в цих сферах, водночас вони мають важливе значення для людства. Відбиратиме переможців спеціальний комітет тайванської національної академії наук.

Семуель Інь обіцяє, що кожен лауреат премії, яку він заснував, отримає по 50 мільйонів тайванських доларів — це близько 1,7 млн. американських. Нагадаємо, грошовий еквівалент Нобелівської премії нині становить 1,2 млн. дол. США.

Премію назвали на честь імператорської династії Тан, що правила в Китаї з 618-го до 907 року. Цей період традиційно вважають часом найбільшого розквіту країни.

Семуель Інь є головою компанії Ruentex Group, його статки оцінюють у 3 млрд. дол. США. Зазначимо, що тайванський бізнесмен не вперше бере участь у доброчинних проектах. Зокрема, він виплачує стипендію 80 тисячам (!) місцевих студентів. А 2011 року Інь заявив про намір заповісти на благодійність 95% свого капіталу.

Однак до осені 2012-го в співпраці намітився розкол. «Через подорожчання комплектувальних, що їх закуповує «Белкоммунмаш», ціна машинокомплекту збільшилася. Грошей українці знову не знайшли. У підсумку чернігівці відмовилися купувати машинокомплект, який самі ж схвалили й погодили. Тоді це здалося непорозумінням, хоча тепер у такій поведінці вбачаємо елементи продуманого ходу», — повідом­ляють naviny.by.

«Напередодні 2013 року ЗМІ зарясніли заголовками на зразок «У Чернігові розробили власний тролейбус». На огляд було представлено тролейбус моделі Т12110 «Барвінок». Президент корпорації «Еталон» пояснив журналістам: мовляв, так, планували випускати машини з комплектувальних «Белкоммунмаш», але білоруські партнери-постачальники без попередження підняли ціни. У підсумку вартість зросла на 35 тисяч доларів, співпраця зі сусідами стала невигідною. Тоді завод почав розробляти власну платформу для тролейбуса, який коштуватиме на 20% дешевше за аналоги», — наголошено в матеріалі.

За словами начальника бюро маркетингових комунікацій УВЕД ВАТ «Керівна компанія холдингу «Белкоммунмаш» Анастасії Цвірко, нібито новий український тролейбус насправді є піратською копією білоруської машини, яку зібрали, порушивши наявну ліцензійну угоду, що регламентує всі дії компанії «Еталон» із питань виробництва білоруських тролейбусів.

В одному з журналів прочитала статтю про те,як можна втілити свої бажання і мрії в реальність…

Стаття була написана на основі перегляду фільму «Секрет».Фільм я спробувала подивитися,але чомусь він мене не зацікавив

Весь сенс полягав в тому,що людина може здійснити навіть своє найзаповітніше бажання однією лише силою думки.Можливо це банальність,але мені захотілось це перевірити.По ідеї людина може лише силою думки,яка посилається в космос зробити навіть неймовірне.!

Щодо реалізації,то я обрала досить цікавий метод.В статті було запропоновано зробити макет своєї дошки бажань.Я підійшла до ідеї творчо:повирізувала картинки і фрази з журналів.,повклеювала на ватман.Получилось досить оригінально.Внсь лист я поділила на дві частини:матеріальні предмети,які б я хотіла отримати,а також мої мрії,принципи,бажання щодо життя.Приблизно перелік був таким:освіта,відпочинок,який я ніколи не забуду,улюблена робота,обїздити світ,одруження,діточки,хороший чоловік,а також телефон,машина,ноут і т.д…На верху всього ватману була величезна фраза:»Все буде так,як я захочу!!» Я повинна була кожен день покілька хвилин уважно дивитися на дошку бажань і змушувати себе думати,що все це я буду мати.І ніразу не засумніватися,що в мене нічого не получиться..

думала,що це зичайна глупість,а виявилось,що досить прикольна штука…!!

Впродовж місяця таких самонавіювань,я зауважила результати…!!!…

Спочатку я успішно здала сесію,і тим же перейшла на останній курс навчання-можна вважати,що освіта вже в мене в руках.Зафартило найти і роботу,яка мені подобається,і на якій я заробляю дуже добре.Тому й змогла придбати собі ноут і мобільний телефон,який давно собі не могла дозволити купити.Також найшла свою другу половинку,і вже навіть ми встигли заручитися.Тиждень тому батьки запропонували поїхати на Кіпр на 2 тижні-плануємо всією сім»єю на відпочинок…

Мрії збуваються.

Незнаю наскільки це правда.До кінця не вірю,що завдяки моїм думкам і самонавіюванню.Більше все ж хочеться себе похвалити.Може просто нарешті знайшла сили в собі,щоб щось зробити.Але єдине,що я знаю-експеримент був досить вдалим стимулом!!

Мені так часто говорять,що в душі я ще зовсім дитина.Але я не серджусь!адже недивлячись,що мені лише 17,всередині мене живе маленька весела людинка.Це завдяки тому,що я вмію радуватись будь-яким глупостям.Вирощу кактус на підвіконнику,поставлю на робочий стіл Чеширського кота,нагодую на вулиці лохматого дворняжку-здавалось  би дрібниці,а маленька людинка радується!І нехай говорять,що з віком люди стають більш серйозними,але я-то знаю,що вдуші і залишиться та весела людинка,якого всі приховують.І даремно..!

Давайте звільнимо своїх чоловічків,і нехай вони роблять нас веселими!)))

Ранок-мій улюблений час доби.В цей час люди справжні,без фальші.Дівчат можна побачити ненафарбованими,хлопців-непричесаними.Сонні люди повзуть на кухню,заварюють міцну каву…Вони ще думками ніжаться в теплому ліжку або додивлюються цікавий сон.Люблю дивитися на сонних людей!Вони такі милі,такі справжні.Вдень люди завсім інакші:загадкові,незрозумілі.Одягають «маски» і йдуть на роботу або в школу.Змушують себе посміхатися,щоб всі решта не подумали,що їм насправді погано на душі.А вончі знову стають справжніми.Можуть плакати в подушку,нестримуючи емоцій,телефонувати коханим,розмовляти до ранку,писати вірші,мріяти….І ці мрії-найпотаємніші,найщиріші!

«Головні диригенти оркестрів Польщі». Адам Кльоцек

П’ятниця, 15 Квітня, 2011 — 19:00

Концертний зал ім. С. Людкевича

В цьому концерті з циклу «Видатні диригенти Польщі» оркестром диригуватиме Адам Кльоцек, диригент і віолончеліст, музикант, якого Кшиштоф Пендерецький назвав «одним з найбільш талановитих диригентів молодшої генерації».

Марта Лелек – скрипка (Польща)

Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії

Адам Кльоцек – диригент (Польща)

А. Шаловскі. Увертюра для симфонічного оркестру

А. Пануфнік. Концерт для скрипки та струнного оркестру

Л. ван Бетховен. Симфонія № 7

Ціна на захід (грн.): 30; 40; 50; 60; 70.